• Давно, давно відплакали вдовиці,

    І дим війни розтав у зморшках ран,

    А мати жде, і біль пече зіниці.

    Димить туман.

    Димить туман…

    Дістала знов зі скрині вишиванку,

    Що так любив носити син Іван.

    День догоря в манливому серпанку

    Димить туман.

    Димить туман…

    На ній цвіте незламана калина.

    Блакить озер і колосистий лан.

    і мати знов хова сорочку сина.

    Димить туман.

    Димить туман…

    День догорів, як маки на покосах,

    Сорочка жде, коли ж прийде Іван.

    І ніч не спить, не спить на сивих косах.

    Димить туман.

    Димить туман…

    «Вічний вогонь». Поезії. Київ. 1975

    Поделиться в соц. сетях

    0

    Posted by admin @ 10:03

    Tags: , , , , ,

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.