Archives:

  • Оця земля так перемита кров’ю,

    Немов дощем черемха у маю.

    І Батьківщино! Птахами з гніздов’я

    У пам’ять відлітали ми твою.

    Лежать пліч-о- пліч брат побіля брата.

    Корінням стали їхні голоси.

    Кричать мовчанням давні експонати,

    І криком тим відлунюють ліси.

    Ми слухаєм… А на стіні напроти,

    В кашкеті й портупеї, як завжди.

    Нам Руднєв усміхається на фото,

    А поруч син, живий і молодий.

    Як вірилося комісару й сину!

    З примружених очей — таке тепло!

    Заждіть, екскурсоводе, на хвилину,

    А може, й справді смерті не було!

     

    «Вічний вогонь». Поезії. Київ. 1975

    Поделиться в соц. сетях

    0

    Posted by admin @ 16:27

    Tags: , , , , ,

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.