Володимир Базилевський — Оця земля так перемита кров’ю

Оця земля так перемита кров’ю,

Немов дощем черемха у маю.

І Батьківщино! Птахами з гніздов’я

У пам’ять відлітали ми твою.

Лежать пліч-о- пліч брат побіля брата.

Корінням стали їхні голоси.

Кричать мовчанням давні експонати,

І криком тим відлунюють ліси.

Ми слухаєм… А на стіні напроти,

В кашкеті й портупеї, як завжди.

Нам Руднєв усміхається на фото,

А поруч син, живий і молодий.

Як вірилося комісару й сину!

З примружених очей — таке тепло!

Заждіть, екскурсоводе, на хвилину,

А може, й справді смерті не було!

 

«Вічний вогонь». Поезії. Київ. 1975

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*