Забрали хлопчика в АТО…

В редакцию «Одуванчика» обратился житель Украины, который пишет стихи в жанре гражданской лирики. Ситуация со свободой слова на Украине не позволяет поэту опубликовать там свои произведения.  Поскольку война на Донбассе и её отражение в современной украинской культуре является одной из приоритетных тем для «Одуванчика», мы всегда рады предоставить площадку для высказывания тех взглядов, которые не совпадают с официальной националистической идеологией современной Украины. Редакция видит залог нормализации отношений между нашими странами только в изживании Украиной националистической риторики как в идеологической, так и в культурной сфере. Сайт «Одуванчик» представляет своим читателям современного украинского автора Андрея Советского.

Андрей Советский

1.

Забрали хлопчика в АТО,бува в країні ще й не то.

Комок купив собі, як новий і бєрци («бундес»,був би він здоровий).

Приходить він в воєнкомат, мобілізований солдат.

І там йому розкажуть жваво, які прекрасні в війску справи,

А він зрадіє, мов дитина: «ще не вмерла Україна!!!»

А товстий, пихатий дядя потирає руки радо і рахує гроші зради.

Зрадив він,така скотина, і оте хлопча невинне й рідну неньку Україну.

Все рахує і гигоче, вилізли б у нього очі.

2.

Тож хлопчина усміхнувся, в секондхенд свій одягнувся

І поїхав на границю, покинув неньку і світлицю.

Прїжджає:мамо, ненько, вилізли у нього зьєньки.

Пушки, «гради», міномети, привезли з усьой планети.

Кинувсь стрельнуть-ніц патронів. Їсти-теж тут не доволі.

Гей,агов, держава-мати,солдатів треба годувати.

А товстий, пихатий дядя потирає руки радо і рахує гроші зради.

Зрадив він,така скотина, і оте хлопча невинне й рідну неньку Україну.

Все рахує і гигоче, вилізли б у нього очі.

3.

Чуха хлопець вуха й спину, шкода неньку Україну.

А по тєлєку белькочуть, правду розказать не хочуть.

Обіцяють зорі з неба і «потерпіти ще треба».

Щож, солдату не звикати волонтерів виглядати.

Вони народну копійчину не ховатимуть за спину.

Взують, вдягнуть, нагодують,ну а може й поцілують.

А товстий, пихатий дядя потирає руки радо і рахує гроші зради.

Зрадив він,така скотина, і оте хлопча невинне й рідну неньку Україну.

Все рахує і гигоче, вилізли б у нього очі.

4.

Дочекався, дембельнувся, живий додому повернувся.

Роззирнувся, роздивився і за голову схопився.

Дяді, товсті і пихаті, повиносили все з хати

І сміється вже чужинець: «ти не господар,українець»

Що тут діяти, робити? Сумно, ніде правди діти.

Журиться отой хлопчина: «ще не вмерла Україна????»

А товстий, пихатий дядя потирає руки радо і рахує гроші зради.

Зрадив він, така скотина, і оте хлопча невинне й рідну неньку Україну.

Все рахує і гигоче, вилізли б у нього очі.

06.08.2015.

 

Поделиться в соц. сетях

Опубликовать в Google Buzz
Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Мой Мир
Опубликовать в Одноклассники

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*