Підтримку постраждалих та упосліджених в імперських лабетах народів і народностей, таку щиру на зорі нашої незалежності, ніби вітром звіяло
Україна – не імперія. Ба більше: українці завжди протиставляли себе імперським ідеям та амбіціям і пишалися тим, що всіляко чинили опір усім намаганням утягнути себе в імперську орбіту – чи то під польськими, чи то під австрійськими, чи то під російськими прапорами. Українська історіографія старанно колекціонувала свідчення тяжкого гніту вкраїнського народу в умовах тривалого іноземного поневолення: і культурою нашою погорджали, і за чужі інтереси гинути змушували, і мову забороняли. Хоча треба визнати, що історія нашої землі таки створює щедрий ґрунт для таких поглядів: утисків і наступних за ними народних повстань, як і всіляких там «валуєвських циркулярів» і «емських указів» у ній було чимало.